Окреме місце у святковому циклі займає казка про Миколая. Образ Святого Миколая в українській традиції символізує не лише подарунки, а й милосердя, доброту та допомогу тим, хто цього потребує. Тому казка про Миколая завжди наповнена теплом, добрими справами та вірою в людську щедрість.
Коли дитина слухає історії про святого Миколая, вона дізнається, що чудеса народжуються не лише з магії, а й із турботи про ближніх. Такі сюжети часто мотивують маленьких слухачів проявляти доброту, допомагати іншим та бути чесними.
Для багатьох сімей читання казка про Миколая стало традиційним ритуалом перед зимовими святами, який формує особливий емоційний зв’язок між дорослими та дітьми.
Казка про Святого Миколая і хлопчика, який не вірив у диво
Жив собі хлопчик Максим. Він був кмітливий і добрий, але мав одну велику проблему: він зовсім не вірив у диво.
Одного разу мама сказала:
— Скоро прийде Святий Миколай. Якщо ти будеш чемним, він залишить тобі подарунок.
Максим засміявся:
— Нікого немає! Це ж дорослі купують подарунки!
Мама лише усміхнулася й погладила його по голові:
— Не смійся з того, чого ще не знаєш.
Та хлопчик все одно не повірив.
Він вирішив: якщо Миколай існує, то я його побачу. Тому ввечері замість того, щоб спати, Максим сховався за кріслом у своїй кімнаті й чекав.
Вночі кімната наповнилася тихим сяйвом.
У дверях з’явився чоловік у білій ризі, з великим мішком за плечима. Від нього пахло медом і зимою.
— Хто ти? — прошепотів Максим, боячись, але не витримавши тиші.
— Я той, у кого не всі вірять, але кого всі чекають, — лагідно відповів гість. — Я Святий Миколай.
Максим здригнувся. Він чекав когось серйозного й строгого, але Миколай виглядав так, наче в ньому жило ціле сонце.
— Якщо ти існуєш, скажи… Чому деяким дітям ти нічого не приносиш?
Святий Миколай нахилився, подивився йому в очі:
— Я приношу подарунки всім. Але не кожен їх бачить. Бо інколи найбільший дар — це нагода змінитися.
Хлопчик задумався.
— А мені ти щось приніс?
— Я приніс те, що ти заслуговуєш. Але спершу скажи, чого ти бажаєш.
Максим ніяковів. Він завжди мріяв про іграшковий робот, але вимовив інше:
— Я хочу, щоб мама була щаслива.
Святий Миколай усміхнувся.
— Ось це справжнє бажання. Пам’ятай: щастя починається з добра.
Він поклав у хлопчикові руки маленький мішечок.
— Не відкривай зараз. Зранку.
І, перш ніж хлопчик щось сказав, сяйво розчинилося в темряві.
Вранці Максим кинувся до мішечка. Там стояв маленький дерев’яний ангелик і записка:
“Диво приходить до тих, хто його творить”.
Хлопчик побіг до мами, обійняв її так міцно, що вона ледь втримала чашку.
— Мамо, я буду тобі допомагати, добре?
Мама здивувалась, але очі її засяяли.
З того дня Максим почав робити маленькі добрі справи: прибирати, допомагати дідусеві, підтримувати друзів.
І щоразу, коли йому здавалося, що ніхто цього не бачить, він чув тихе:
— Я бачу. — наче шепіт зимового вітру.
Минув рік. Вечір перед святом. Максим не ховався за кріслом, не чекав чуда.
Він просто заснув з думкою:
“Найкращий подарунок — робити добро”.
А вранці він знайшов під подушкою нову записку:
“Ти вже знаєш, що диво існує, бо ти його створив”.
І поруч — той самий іграшковий робот, про якого він колись боявся попросити.
Мораль казки
Святий Миколай приносить подарунки не лише тим, хто слухняний, а тим, хто має добре серце.
Бо найбільше диво — це здатність робити добро іншим.
Також Ви можете слухати та дивитись казочки на нашому youtube каналі Український куточок 💙💛.
Казка про Миколая та хлопчика
Жив собі в стародавньому місті хлопчик на ім’я Петрик. Він був добрим, але трохи неслухняним: забував допомагати мамі, плутався у справах і часто бурчав, коли треба було робити щось корисне. Найбільше він чекав свята Миколая – бо саме тоді всі діти отримували подарунки.
Але в тому році мама сказала:
– Подарунки отримують лише ті, хто робить добро і не чекає нагороди.
Петрик задумався:
«А може, Миколай і справді бачить усе?»
Тим часом за хмарами, на зоряній дорозі, Святий Миколай готувався до великої мандрівки. Ангели пакували торби з іграшками, книгами й солодощами. В ній були нагороди для тих, хто вмів любити, допомагати та прощати.
Та в останній момент ангели помітили:
– Ой, владико, одна скринька порожня!
А Миколай усміхнувся:
– Це для того, хто ще тільки вчиться бути добрим.
Того вечора Петрик пішов по місту, шукаючи пригод. На дорозі він зустрів маленьке цуценя, яке тряслося від холоду. Хлопчик не вагаючись зняв шарфа й накрив його.
Потім побачив стареньку бабусю з важкими сумками та допоміг їй донести їх додому, хоч ніхто цього не бачив і не похвалив.
А коли повернувся – побачив заплакану сестричку, яка розбила улюблену ляльку. Він дуже хотів накричати, але замість цього обійняв її й сказав:
– Не бійся, я полагоджу.
І так, не помічаючи, Петрик зробив три добрі справи, не чекаючи нічого взамін.
Вночі з неба тихо спустилася зоряна хустина. Вона торкнулася вікна, і в кімнату Петрика увійшов Святий Миколай – сивобородий, у блакитній ризі, з великим мішком за плечима.
Він поглянув на сонного хлопчика й прошепотів:
– Допомагати – важче, ніж просити. Але ти вмієш.
І поставив біля ліжка не іграшку, а скриньку зі срібним ключиком.
Уранці Петрик прокинувся й побачив записку:
«У цій скриньці з’являється те, що ти подарував іншим».
Хлопчик відкрив її – і там лежав теплий шарф, маленька лялька й солодке печиво.
– Це ж… мої подарунки! – здивувався він.
Мама усміхнулася:
– Святий Миколай завжди повертає те, що ми робимо для людей.
Відтоді Петрик не чекав свята, щоб робити добро. Він знав:
Найкращий подарунок – це зміни, які ми приносимо своєю добротою.
А скринька з ключиком стояла на полиці й наповнювалася з кожною доброю справою.
І хто знає – можливо, вночі, коли всі засинають, Миколай знову проходить містом і заглядає в серця, шукаючи тих, хто вже навчився дарувати світові тепло.
Мораль казки
Добрі вчинки завжди повертаються. І найкращий подарунок від святого Миколая – не солодощі, а здатність бути добрим. Також Ви можете ознакомитись з нашими казками на ніч.